Тривожність інколи називають «страх без причини». Це один з найнеприємніших емоційних станів. Тривожність без об’єктивної небезпеки зменшує рівень психологічного комфорту і якість життя в цілому. Що це за відчуття, чому воно виникає і як допомогти дитині подолати тривожність?
Чому діти тривожаться?
Дитинство – найщасливіша пора, на думку більшості дорослих. Час пригод, час насолоджуватися відсутністю дорослої відповідальності. Та численні дослідження показують, що діти багато тривожаться. Брак життєвого досвіду створює невизначеність, яку дитяча психіка тільки вчиться долати.
Причини тривоги у дошкільнят
Тривогу в тій чи іншій мірі відчувають усі діти, а у 8 % вона набуває клінічних ознак, і ця кількість в останні роки зростає.
Причини тривожності у дітей дошкільного віку:
- індивідуальна особливість (вроджені особливості психіки);
- наслідок хвороб;
- результат частих невдач;
- провина внаслідок нездатності відповідати вимогам, доступним іншим дітям;
- відсутність постійної й безумовної підтримки від близьких дорослих;
- результат виховання заборонами;
- плід надмірної дитячої уяви;
- природний страх темряви, грому, блискавки, небезпечних тварин;
- прояв інстинкту самозбереження;
- наслідок депривації, коли протягом тривалого часу базові потреби дитини не задовольняються.
Що тривожить молодших школярів?
За результатами дослідження, проведеного у Мукачевському державному університеті, у дітей молодшого шкільного віку загальна тривога пов’язана з:
- обставинами шкільного життя – 88,20%;
- страхом самовиражатися – 77,60%;
- страхом не відповідати очікуванням – 67,10%;
- страхами у стосунках з вчителями – 93,00%.
У чому небезпека тривожності у дітей?
Тривожність – один з найбільш дискомфортних психологічних станів. Якщо нічого не робити з тривожністю, це може привести до важких наслідків.
Некомпенсована тривожність у дітей переростає в наступні стани:
- Соціальна відчуженість. Дитині складно знайомитися з новими людьми налагоджувати контакти, вона може обмежуватися у спілкуванні найближчими родичами, з якими проживає. В результаті дитина погано засвоює соціальні норми, складно адаптується до нових середовищ.
- Труднощі у навчанні. Тривожні діти гірше вчяться, оскільки бояться відповідати.
- Нервове виснаження. Може бути і зворотна ситуація, коли дитина приділяє навчанню весь вільний час, оскільки боїться зробити помилку. Навіть, якщо це призведе до успіхів у навчанні, дитина може хворіти від надмірних переживань.
- Стабільний нездоланний страх перед вчиненням помилки. Дитина, а згодом і дорослий, може відмовлятися діяти, стає нерішучою, безвольною.
Будь-яка неадекватність в дорослому віці, як правило, свідчить про тривожність у дитинстві. Так звані фрики яскравою зовнішністю і екстравагантністю компенсують відлюдькуватість у дитинстві.
Як допомогти дитині з підвищеною тривожністю?
Підвищена тривожність дошкільника чи молодшого школяра — це не хвороба чи психічний розлад, але це крик про допомогу, сигнал дорослим, що дитина потребує любові, турботи та підтримки.
Перший крок до того, щоб допомогти дитині – помітити, що з дитиною щось не так, що їй погано.
Ознаки тривожності у дітей:
- швидко втомлюється;
- дитині складно зосереджуватися чи концентрувати увагу;
- складно засинати або неспокійний сон;
- поганий апетит або переїдання;
- вогкі чи холодні долоні та/або ступні;
- дитина постійно непокоїться чи напружена, з’являються нові страхи;
- очікує імовірних негативних ситуацій, постійно про них говорить;
- надмірна плаксивість;
- дитина дуже прив’язана до батьків, сильно за них переживає;
- страх бути на самоті;
- нав’язливі дії (миття рук навіть без потреби, перевірка, чи зачинені двері, відмова залишати будинок тощо);
- тілесні реакції: нервові тики, тремтіння тощо.
5 порад батькам тривожної дитини
Поради батькам та педагогам, які допоможуть зрозуміти, що робити, якщо дитина тривожиться та допомогти їй рости впевненою в собі.
Порада 1. Огородіть дитину від ситуацій додаткової травматизації – не змушуйте «долати свій страх».
Порада 2. Створюйте ситуації успіху, в яких дитина відчує себе сильною, значущою, здібною.
Порада 3. Хваліть дитину за старання. Наприклад, занотовуйте щоденні досягнення дитини, щоб періодично їх переглядати, нагадувати про та них дитині й знов хвалити.
Порада 4. Відзначайте прогрес дитини, формуйте в неї навичку порівнювати себе не з іншими, а з самим собою раніше.
Порада 5. Читайте історії, що мотивують.
А що, як мене проковтне кит?
Нестримна уява помножена на невеликий життєвий досвід може призводити до надмірної тривоги у дітей дошкільного або молодшого шкільного віку. Дитина може хвилюватися навіть напередодні дуже приємних подій: подорожей, польотів в літаку, прогулянок у лісі тощо.
Іспанська (каталонська) дитяча психотерапевтка, мама трьох дітей і чудова дитяча письменниця, авторка міжнародних бестселерів «Велика книжка суперсил», «Велика книжка суперскарбів», «Емоціємір інспектора Дила», «Це ж не джунглі!» та багатьох інших.
Історія в книзі «А що, як мене проковтне кит?» про хлопчика, який збирається на шкільну екскурсію. Напередодні його переслідують нав’язливі думки, в яких він зіштовхується з різноманітними загрозами, тож омріяна подорож перетворюється на низку потенційно небезпечних ситуацій. Перед мамою постає завдання перетворити очікування небезпек на передчуття пригоди.
Історія, яка допоможе подолати тривожність у дітей
Читання цієї книги допоможе дітям, які забагато тривожаться, зняти напругу і поглянути на свої переживання під іншим кутом.
Батькам книга нагадає, яким незбагненним, а часом і небезпечним може здаватися світ у дитинстві, – коли ти маленький і безпорадний, а поруч немає батьків. Історія надихає дорослих перетворювати тривоги дітей на пригоди й допомагати їм рости впевненими в собі й щасливими.
Психотерапевтичні дитячі книги мають вигляд захопливих історій, але в канву таких історій вплетений потенціал до зміни мислення. Читайте дітям книги, які розвивають їхній емоційний інтелект і навчають бути щасливими.
Leave a Reply