В першій частині статті ми говорили про причини або цілі деструктивної, зухвалої, неприйнятної, нав’язливої поведінки. Всього існують чотири таких цілі.
Діти погано поводяться, щоб привернути увагу, перемогти у боротьбі за владу, помститися або ухилитися. Кожен з типів поганої поведінки викликає у батьків певні почуття – роздратування, бажання поставити на місце, обурення чи жалість.
Дуже важливо зрозуміти справжній мотив, що приховується за словами та діями дитини, але це пів справи. Друга половина – допомогти дитині впоратися з її емоціями і зберегти гідність, щоб досягти своїх цілей в прийнятний спосіб. Кетрін Кволс назвала це переорієнтацією поведінки.
Ця система може докорінно змінити поведінку дітей, що виглядає майже як диво. Для цього потрібно бажання допомогти і чітке розуміння, що робити.
Зміна поведінки, націленої на привернення уваги
Хрестоматійна ситуація: тато розмовляє з сусідом чи мама з подругою, а дитина раз за разом намагається щось показати чи запитати. Дорослі дратуються, але будь-які пояснення і спроби вмовити приводять лише до того, що ситуація помалу загострюється.
3 кроки до переорієнтації:
- Не заглядайте дитині в очі.
- Не розмовляйте з нею.
- Зробіть щось, щоб малюк відчув, що його люблять, наприклад, погладьте по волоссю чи спині. Не варто поплескувати по голові – це дещо принизливий жест.
Це працює! Але наберіться терпіння, пробуйте знову і знову. Старших дітей можна навчити замість набридливої поведінки говорити: «Мені не вистачає твоєї уваги».
Якщо не виходить переорієнтувати поведінку дитини за допомогою цієї техніки, значить помилкову мету поведінки визначено невірно. Цілком імовірно, що дитина намагається не привернути увагу, а вплинути на вас.
Переорієнтація цілі «боротьба за владу»
Спосіб 1. Допоможіть дитині гарно проявити себе в ситуації, що склалася.
Приклад:
Дитина в супермаркеті викидає продукти з візка, скидає з полиць. Якщо мама має на меті повернути собі контроль над ситуацією, вона накричить, можливо навіть вдарить. Навіть якщо дитина припинить деструктивну поведінку, конфлікт підірве довіру до матері.
Якщо ж мама запитає себе, як допомогти дитині проявити себе найкращим чином, їй легше буде побачити, що дитина втомлена, їй нудно, вона знаходиться там, де потрібно мамі, а не їй. Дорослий може запропонувати дитині обирати продукти: «Ми купимо цю гречку чи цю?». Або складати продукти у візку чи викладати їх на стрічку біля каси.
Спосіб 2. Дайте вибір
Ефективність впливу на дитину суттєво зменшується, коли ми їй наказуємо: «Припини!» «Ворушися!» «Вдягайся!» «Почисть зуби!» «Нагодуй собаку!» «Іди звідси!» Виникає конфлікт, на одному боці якого дитина, яка замкнулася в собі і хоче кинути виклик і дорослий, якого злить непослух.
Вплив викликатиме у дитини менше опору, якщо давати їй вибір.
«Ти одягнешся тут чи в машині?» «Почистиш зубки до чи після того, як я тобі почитаю?» «Погодуєш собаку чи винесеш сміття?»
Замініть «Час лягати спати» на «Яку казку тобі розповісти перед сном, про котика чи паровозик?»
Щоб вибір працював, давайте його правильно:
- Дуже важливо, щоб ви готові були прийняти обидві запропоновані альтернативи.
- Якщо дитина не робить вибір в ситуації «не псуй, будь ласка, стінку машинкою або йди пограйся нею в пісочниці», запропонуйте наступну альтернативу, яка дозволить вам втрутитися. «Ти вийдеш в двір сам чи хочеш, щоб я допомогла тобі це зробити?»
- Якщо дитина тягне час і не робить вибір, зробіть його за неї – допоможіть вийти з кімнати.
- Вибір не повинен бути схожим на покарання! Альтернатива «якщо ти не припиниш кататися на самокаті по газону, я його розіб’ю об стіну» не допоможе позитивно вплинути на дитину.
Спосіб 3 Попереджайте завчасно
Ви потрапили на вечірку, де багато цікавих людей, ви захоплено обговорюєте з кимось цікаву для вас тему, але до вас підходить чоловік, бере за руку і каже: «Вдягайся, нам час додому». Що ви відчуєте? А якщо він скаже: «Мені б хотілося відправитися додому за 15 хвилин»?
Попереджайте дитину про свої плани завчасно, щоб дати їй можливість настроїтися і, можливо, не доведеться долати її опір.
Спосіб 4 Дайте дитині відчути свою значущість для вас
Одна мама переживала через конфлікт з колегою. П’ятирічний син побачив, що вона засмучена, і запитав про причину. Мама розповіла і спитала поради. Напередодні був День святого Валентина і син запропонував подарувати колезі валентинку. Мама розгубилася, адже уявила, наскільки глупо виглядатиме, та все ж сказала: «Чом би й ні». Разом з сином вони знайшли листівку і наступного дня вона підійшла до співробітниці. Вона сказала, що переживала через те, що сталося між ними вчора, і син запропонував подарувати ось це любовне послання. Колега раптом розплакалася, ця жінка заплакала теж і конфлікт було вичерпано. Ввечері вона подякувала синові за допомогу. Він дуже собою пишався!
Доньку-підлітка, яка розуміється на стилі, можна попросити допомоги у виборі одягу собі чи комусь. Синові, що раптом став гірше учитися можна доручити виконувати якусь незначну, але відповідальну роботу, наприклад, складати платіжну відомість для підлеглих власного бізнесу. Творчий підхід підкаже, як допомогти дитині проявитися.
Спосіб 5 Користуйтеся умовними знаками
Вигадайте з дитиною спільний сигнал, який допоможе непомітно для інших уникати певної небажаної поведінки.
Наприклад, мама з донькою помітили, що часто сердяться одна на одну і сваряться. Вони домовилися легенько тягнути себе за мочку вуха, коли злість готова виплеснутися назовні.
Інший приклад – маленький син зізнався, що коли мама забагато уваги приділяє своєму новому другу, він почувається невидимим. Вони домовилися, що коли він так почуватиметься наступного разу, то скаже «мама-невидимка». Сину довелося використати цей спосіб лише кілька разів, щоб переконатися, що про нього пам’ятають, а потім ці переживання зникли.
Спосіб 6 Домовляйтеся на берегу
Коли малюк в магазині вимагає щось купити, це може злити. Домовляйтеся завчасно, яку суму ви витратите на нього, краще навіть дати дитині її в руки.
Завжди дотримуйтеся слова, інакше дитина перестане довіряти. Одній мамі довелося брати доньку на роботу. Коли вони вперше туди прийшли, дівчинка вже біля дверей офісу почала проситися додому. Мама пообіцяла, що вони зайдуть лише на 15 хвилин. Донька заспокоїлася, а в офісі захопилася вирізанням і мама залишилася довше, ніж планувала. Та коли наступного разу треба було піти на роботу з донькою, та відмовлялася дуже рішуче. Мама усвідомила причину супротиву дитини і пообіцяла надалі бути на роботі рівно стільки, скільки вони домовилися. Поступово дитина стала ходити на роботу з більшим бажанням.
Спосіб 7 Узаконьте поведінку, яку не можете змінити
Якщо діти малюють на стінах – оклейте частину стіни листами і дозвольте малювати тільки на них. На уроках одної вчительки діти весь час запускали паперові літачки. Вона вирішила вивчити з ними закони аеродинаміки і дослідити, чому літачки тримаються в повітрі. Поступово інтерес до цього заняття вщух.
Спосіб 8 Створюйте ситуації, в яких виграєте і ви, і дитина
Звично думати, що в конфлікті завжди виграє одна сторона або і зовсім ніхто. Але з дитиною часто можна домовитися так, щоб виграли обидва.
Хочете, щоб малюк був вдягнений «охайно» на важливій для вас зустрічі, а йому треба виглядати «круто» на події, яка почнеться одразу після вашої? Обсудіть, як вчинити і дозвольте дитині запропонувати варіант з перевдяганням, який влаштує усіх.
Спосіб 9 Навчіть ввічливо відмовляти (казати ні)
Якщо дитині не дати права відмовляти прямо, вона робитиме це опосередковано – поганою успішністю, викличною поведінкою, «забудькуватістю», ухилянням від справ.
Домовтеся, що у вашій сім’ї кожен має право прямо сказати «ні» за умови збереження поважного відношення до усіх. Але якщо той, хто просить наведе важливі аргументи, той, хто сказав «ні» охоче піде назустріч. Наприклад, ви просите дитину прибратися в квартирі, але вона каже «ні, сьогодні не хочеться». Якщо ви аргументуєте, що це важливо зробити саме сьогодні, адже ввечері до вас прийдуть гості, є велика імовірність, що дитина захоче допомогти. Звісно, в менш важливих ситуаціях варто прийняти відмову і не наполягати.
Показуйте приклад: ви не повинні погоджуватися на всі прохання дитини, відмовляйте спокійно і прямо, адже багато людей цього не вміють і ховаються за відмовками, а тоді помічають схожу стратегію у дітей.
Спосіб 10 Уходьте від конфлікту!
Батьки, що силою змушують слухатися чи «охолонути», мають бути готові до того, що діти неодмінно кидатимуть їм виклик. Кетрін Кволс пропонує дорослим рівно протилежне – остудитися самим. Батькам може здаватися, що вони щось упустять, якщо в конфліктній ситуації останнє слово залишиться не за ними. Але насправді вони виграють, якщо уникнуть конфлікту. Дитину можна примусити до певної поведінки, але вона знайде можливість відігратися. Навіть, якщо відкритої конфронтації не буде – стане погано вчитися, ухилятися від домашніх обов’язків тощо.
В конфлікті завжди є дві сторони, найвигідніше для батьків – відмовитися від участі у ньому. Сказані зопалу слова дитина забуватиме дуже довго.
Кілька порад, як контролювати свою злість:
- Визнайте для себе, що ви розізлилися, немає сенсу тримати це в собі і ігнорувати.
- Скажіть вголос, що саме вас розізлило. Добре, якщо вийде не переходити на особистості «Мене злить безлад на кухні».
- Вивчіть ознаки своєї злості (стиснуті щелепи, пітні руки, спазм в животі тощо). Інколи можна стриматися від крайнощів, якщо вчасно відстежити свій стан.
- Візьміть паузу – порахуйте до 10, вийдіть до іншої кімнати, пройдіться на свіжому повітрі.
- Коли прохолонете, займіться корисною справою. Робота допомагає не почуватися жертвою, а дії, на відміну від реакцій, дають силу і впевненість в собі.
Спосіб 11 Зробіть щось неочікуване
Дитина очікує звичної реакції батьків на свою поведінку. Неочікуваний вчинок зробить помилкову мету поведінки недоречною і беззмістовною. Батькам властиво надмірно опікуватися дитячими страхами, але так формується переконання, що хтось неодмінно втрутиться, щоб заспокоїти і розвіяти страх. Тоді емоція паралізує дітей, в переляканому стані вони нездатні вирішувати свої проблеми і опускають руки.
Завдання батьків – помогти дитині подолати страх, а не пом’якшити його сприйняття. Можна змінити звичний шаблон, якщо спокійно, не відриваючись від власних справ, запропонувати дитині піти в кімнати і подружитися з її монстром.
Один батько, який не міг переконати дітей не хлопати дверима, зняв в будинку всі двері на три дні. Діти все зрозуміли без слів, і коли невдовзі до них прийшли в гості друзі, вони навіть їх попереджали – обережно, у нас не хлопають дверима.
Дуже дивно, що ми, дорослі, у спробах вплинути на поведінку дітей раз за разом користуємося одними і тими ж методами, які ніколи не спрацьовують. Часом зміна підходу може назавжди переломити ситуацію.
Спосіб 12 Зробіть звичну справу веселою і кумедною
Багато батьків підходять до виховання дітей надто серйозно – самі не отримують задоволення від процесу і у дітей викликають в кращому разі нудьгу. Але ж взаємодія з дітьми, можливість бути дотичним до дитинства – можуть і повинні бути веселими і цікавими!
Замість того, щоб серйозно переконувати дитину в чомусь, проспівайте їй слово «ні», або поговоріть з нею мультяшним голосом, коли треба відмовити.
Кетрін Кволс навела приклад, як її син не міг подолати таблицю множення. Вона почала писати приклади по татовій піні для гоління, розмащеній на кухонному деку. Дитина, якій кілька хвилин тому було все одно, скільки буде 9 x 7, раптом включилася в процес з таким завзяттям, наче її привели в магазин іграшок. Скількох дітей, що не люблять митися, вдалося викупати з задоволенням, завдяки грі водяними пістолетами у ванній!
На межі між нудьгою і цікавістю завжди є дрібка творчого підходу.
Спосіб 13 Уповільніться!
Не варто квапитися. Чим швидше ми намагаємося подолати «проблему», тим більше тиснемо на дитину і тим вона стає менш піддатливою. Дитинство занадто коротке для необдуманих слів і вчинків.
Переорієнтація цілі «помста»
Охоплена відчаєм дитина може нашкодити собі та іншим. Ненависть дитини, що мститься, породжена глибокими внутрішніми переживаннями. Саме дорослі мають першими щось зробити з власною образою і бажанням дати відсіч. Це важко, адже батьки відчувають за собою право «дати урок», повестися з дитиною так само, як це робить вона. Важливо дати собі відповідь тільки на одне запитання: миру ви бажаєте чи війни?
Якщо обираєте мир, згадайте 5 якостей, які ви любите в своїй дитині. Це важко в момент злості, але необхідно, адже змінить ставлення. Якщо поведінка дитини керується бажанням помститися, уникайте покарань і як би це не було складно, не обвинувачуйте у відповідь. Для дитини, що мститься, підходить лише метод природних наслідків.
Зробіть щось, щоб відновити добрі стосунки. Це навряд вийде в момент загострення конфлікту через сильну взаємну образу. Інколи досить вичекати кілька годин, інколи потрібні дні. Цей час можна витратити на роздуми над позитивними якостями дитини. Можливість налагодити стосунки знайдеться неодмінно.
Робота з ціллю «ухилення»
Ухилення – це демонстративна неповносправність. Такі діти підкреслюють свої слабкості, неспроможність зробити навіть цілком посильні речі. «Я нездара», «В мене нічого не виходить», – ось що вони транслюють словами і вчинками.
Перше, що необхідно зробити – перестати жаліти дитину, адже так ми даємо зрозуміти, що втрачаємо віру в її можливості, заохочуємо жалість до себе, яка висмоктує останні сили. Одна з гіпотез походження депресії, що вона походить з хронічної помилкової мети ухилення.
Позбувайтеся очікувань: замість того, щоб концентруватися на тому, на що дитина потенційно здатна, зосередьтеся на тому, що вона вже зробила. Якщо ви розумієте, що на прохання щось зробити дитина відповість «я не можу», краще не просіть взагалі.
Завдання дитини, що переслідує цю помилкову мету – переконати дорослих у власній безпорадності. Завдання дорослих, які хочуть її переорієнтувати – створювати ситуації, в яких це не вдасться. Щиро співчувайте, але не переймайтеся до такої міри, щоб робити замість дитини.
Змініть «Здається для тебе це заскладно, давай допоможу» на «Здається, в тебе виникли певні ускладнення?», «Ти все-таки можеш спробувати це зробити». Не умовляйте щось зробити, але створюйте ситуації, в яких успіх неминучий. Підбадьорюйте з максимальною щирістю, адже такі діти вкрай підозрілі до заохочень і можуть не повірити.
Складні справи дробіть на дрібні дії і просити дитину виконати кожну з них поступово. Помалу ускладнюйте завдання.
Книги, як спосіб переорієнтації поведінки
Зміна помилкових цілей дитячої поведінки – творчий процес, в якому будь-які додаткові засоби не зайві. Особливо корисні книги для розвитку емоційного інтелекту, адже саме емоції (дітей і батьків) формують помилкові цілі.
Книга, здатна змінити поведінку
Дуже вдалий і надзвичайно промовистий приклад переорієнтації поведінки наведений в книзі «Це ж не джунглі!» Сусанни Ісерн. По сюжету головна героїня кардинально змінила свою поведінку, але книга робить справжні дива і з читачами. Дітлахи від трьох років раптом починають прибирати за собою без нагадувань. Це неймовірно!
Робота над переорієнтацією цілей поведінки може бути тривалою, непростою, повною удач і зривів. Але нагородою буде не тільки хороша поведінка, але й близькі стосунки з дитиною. Будь-які зусилля і час цього варті!
Leave a Reply