Існує давній науковий анекдот про жабу в окропі. Якщо кинути жабу в гарячу воду, вона одразу вистрибне. Якщо ж посадити її в каструлю з холодною водою, а потім дуже повільно нагрівати, земноводне відчує небезпеку в останній момент, коли вже не матиме сил вистрибнути.

Люди – як та жаба, співіснують поруч із страшною загрозою і не помічають її. Призначення книги «Справжні монстри» в тому, щоб покоління сучасних дітей росло не жабою в окропі, а бачило і розуміло навколишній світ таким, який він є насправді.

Книга розкриває очі на екологічних монстрів, що живуть поруч з нами. Діти знатимуть їх зовнішність, характер та звички, тож матимуть шанс їх здолати. Принаймні, припинять підгодовувати.

***

Уривки з книги

Гучнодонт

Я цілий день тисну на клаксон, скрегочу, гуркочу, реву, гупаю, грюкаю і бахкаю в кожному місті. Не можу, коли тихо! Зі мною ви не почуєте пташиного співу й не зможете спокійно поговорити на вулиці! Я змушу вас спілкуватися гучніше, аж поки ви всі почнете кричати, щоб геть ніхто нічого не розчув. Від мого грюкання страждатиме ваша концентрація, пам’ять і нерви. Без шуму я не виживу!

У морі я теж кричу, дрижу й гуркочу двигунами великих кораблів. Морські істоти не можуть спокійно поговорити чи послухати пісні про кохання, коли я проходжу повз. Бо я — справжня бомба! У світі без дорожнього руху, будівельних робіт і музики на повну гучність мені життя немає. А вам, певно, й самим спадуть на думку інші шумні штуки, які я люблю.

Будь ласка, не слухайтеся, коли дорослі просять говорити тихіше: мені від цього кінець!

У Стародавньому Китаї казали, що Дев’ятиголовий Птах краде в дітей душі. Своїм нічним галасом він здобув прізвисько «примарний візок». Його сучасний кузен Гучнодонт крастиме в тебе тишу й наповнюватиме життя надокучливим шумом.

Електромотлох

Моє тіло складається з тонн електроприладів, які колись усім подобалися, а отже, їх повсюдно рекламували. Коли ви мене купили, я був дорогим, бо в мені ховаються дорогі цінні метали. Поки я працював, ви мене обожнювали й не могли зі мною награтися. Та коли я зламався, постарів чи лишився без батарейки, ви мене викинули й забули.

А тепер я на вас чатуватиму. Я — Електромотлох, складаюся з мільйонів електроприладів, які ви, люди, викинули у сміття. Батарейки, зарядні пристрої, мобільні телефони, монітори й усілякі старі електронні прилади, що стали небезпечними для
здоров’я. Там, де я спочиваю, виділяються важкі метали, що забруднюють повітря, воду і ґрунт. Ви так боїтеся мого впливу, що навіть вивозите мене в далекі країни.

Проте я міг би бути не горою сміття, а золотодобувною шахтою чи алмазом. У мені більше деяких видів металів, ніж у багатьох копальнях. Тримайте мене вдома, поки не будете певні, що мене як слід перероблять. Мій погляд нагадуватиме вам, що електронні пристрої, які ви викидаєте, — аж ніяк не безневинна іграшка.

Големи — слуги, яких людина виліпила з глини й контролює силою магії. Вони надзвичайно прості створіння, які слухаються дуже точних наказів. У деяких оповідках големи повстають проти господаря і, геть оскаженілі, трощать усе довкола.