Як часто ми зустрічаємо в дорослому житті людей, які страждають від заниженої самооцінки? Нерідко, погодьтеся. «Я не зможу, тому не буду навіть пробувати», «Мені це не до снаги, хай краще візьмуться інші» – такі фрази цілком і повністю видають невпевнену в собі людину, яка, втім, може й розуміє свою проблему, а от як зарадити їй – не знає.
Аби не перетворити свою дитину у таку людину, рекомендуємо батькам якомога раніше замислитися над формуванням адекватної самооцінки своїх дітей. Бо немає, очевидно, сенсу вкотре повторювати, що усі проблеми – родом із дитинства.
Навігація по статті:
Розвиток самооцінки у дитини
У психології під цим терміном розуміють здатність суб’єктивно оцінити себе. Вона може бути високою або низькою. Про завищену ми зараз не говоримо, тому як – на рівні і заниженою – це ще одна крайність.
Висока самооцінка, або ж адекватна, означає, що людина впевнена в собі, відчуває себе щасливою та має високе почуття гідності. Зауважте – на успіхах у навчанні це може не позначатися так, як би вам хотілося. У першу чергу, йдеться про те, що дитина (а згодом і доросла, сформована особистість) відчуває себе комфортно та на своєму місці.
Формуватися самооцінка починає рано. І батьки – одні з тих, хто стоїть біля її витоків. Те, що вони говорять чи роблять прямо і опосередковано впливає на дитину.
Дамо декілька порад, як же мамі й тату розвинути здорову самооцінку їхньої дитини:
- Якщо батьки приймають дитину, люблять та заохочують її – вона це відчуває. Тому робіть по максимуму, аби ваші син чи донька знали: ви їх любите і будете любити. Повірте, іноді достатньо однієї посмішки;
- Зосереджуйтесь на сильних, а не на слабких сторонах дитини. Дайте їй зрозуміти, що вади і недоліки є у всіх, адже ідеальних людей не існує. Допоможіть визначити усі її таланти. А допоможе вам у цьому «Велика книга Суперсил» Сусанни Ісерн. Видання якраз-таки прекрасно ілюструє ту тезу, що абсолютно кожен із нас має свою суперсилу. Хтось гарно співає, а хтось – танцює. У когось суперсила – емпатійність, а у когось – його сім’я та друзі. Хтось дотепно жартує, а хтось – здібний до математики. Як бачите, мова йде не лише про таланти у звичному для нас сенсі. І якраз осмислення своєї власної суперсили та розвиток її – ключ до здорової самооцінки.
Велика книга Суперсил
А доповненням до «Великої книги…» стане «Зошит Суперсил». Це – своєрідний збірник вправ, який допоможе вашій дитині стати впевненішою та бачити щось позитивне там, де його, здавалося б, бути не повинно;
Зошит Суперсил
- Прагнути перемоги – чудово, але чим раніше ви проговорите те, що програвати – нормально, тим щасливішою виросте дитина. Успіх – не завжди показник цінності. І немає нічого страшного в тому, щоб зайняти не перше місце. Головне, знову ж таки, – самовідчуття;
- Давайте дитині можливість вибрати. Це навчить її бути відповідальною за свій вибір і розуміти, що за кожним рішенням стоять певні ризики.
Декілька вправ для підвищення самооцінки
- «Я»
Що нам знадобиться?
Папір, клей, ножиці, старі журнали, фломастери
Як виконуємо?
- Попросіть сина чи доньку написати на папері всі слова, якими він (вона) характеризує себе сам (а).
- Зосередьтеся виключно на позитивних.
- Наклейте фото дитини в центрі аркуша. Заповніть місце навколо фотографії позитивними словами (можуть бути написані, можуть бути вирізаними зі старих журналів).
- Колаж можна розмістити у спальні дитини – він допомагатиме покращувати самосприйняття.
- Позитивний досвід
Що нам знадобиться?
Картки, ваза
Як виконуємо?
- Діти стають в коло, ви видаєте їм по одній картці.
- На картках діти пишуть свої імена і кладуть у вазу. Вам потрібно перемішати картки.
- Діти витягують картки з чужими іменами і пишуть позитивні якості того, про кого йде мова.
- Зберіть картки, покладіть до вази і запропонуйте дітям витягти тепер уже свої власні імена. Дозвольте прочитати, що про них думають інші.
- Візуалізація
Негативні думки час від часу впливають на усіх нас. Якщо ваша дитина знаходиться саме в такому стані, то ця вправа допоможе їй пропрацювати усі страхи та підвищити самооцінку.
Що нам знадобиться?
Спокійне місце
Як виконуємо?
- Проговоріть з дитиною усі її страхи.
- Запропонуйте їй уявити ідеальний варіант розвитку подій, а потім – найгірший.
- Після цього дитина має записати, що вона відчувала у першому випадку і що – у другому. Це допоможе їй зрозуміти, що найчастіше нічого страшного статися не може. Але пропрацювати ці емоції – важливо.
Загалом же, подібних вправ існує безліч, і всі вони по-своєму ефективні. Однак, мабуть, найголовніша думка, яку ми намагаємося донести до батьків – це ось яка. Усе залежить від вас – від ваших дій і ваших слів. Тому спробуйте зробити все можливе для того, щоб дитина виросла людиною із адекватною самооцінкою. І найголовніше – щасливою.
А наша література спробує вам у цьому допомогти.
Leave a Reply