Соціальні навички – це всі вміння людини, що їх вона використовує для спілкування і взаємодії з іншими людьми. Мова йде про спілкування за допомогою мовлення, мови жестів і тіла, інтонації, навіть про зовнішній вигляд людини.
Формування соціальних навичок починається в ранньому дитинстві – десь в трирічному віці – і називається соціалізацією дітей. Як дорослі можуть допомогти дитині стати повноправною частиною суспільства і впевнено зайняти в ньому своє місце?
Для чого потрібні соціальні навички і здібності?
Жодна людина не здатна жити поза суспільством. Навіть відлюдники, що не прагнуть бути успішними, певною мірою залежать від інших людей. Будь-які досягнення тісно пов’язані з соціалізацією.
Ця теза стає очевидною на прикладі вундеркіндів – маленьких геніїв, яким пощастило народитися з непересічними розумовими чи творчими здібностями. Є багато умов, що ізолюють обдарованих дітей від однолітків і це відособлення зберігається протягом життя і заважає досягати успіху попри таланти.
Трагедія, коли геніального програміста не хочуть брати в проєкти через його невміння домовлятися, йти на компроміси, пояснити свою думку і зрозуміти інших. Його обдарованість не матиме змоги реалізуватися на повну.
Не можна сподіватися, що розум чи творчий хист прокладуть дитині дорогу в житті, отже соціалізація обдарованих дітей важлива аж ніяк не менше, ніж їхніх «звичайних» однолітків.
Соціальні навички дитини – квиток до щастя
Найкращу відповідь на питання, що таке соціальні навички і для чого вони потрібні дало найдовше в історії дослідження щастя, яке тривало 75 років.
Вчені спостерігали за життям 750 людей різного соціального статусу і походження, щоб з’ясувати, що робить їх щасливими, а що навпаки. Вони з’ясували, що щасливішими були люди, які мали близькі стосунки і були соціально інтегровані. Без цієї умови кар’єра, досягнення чи придбання не здатні ощасливити.
Цей висновок виглядає банальним лише на перший погляд. Якщо розвиток соціальних навичок веде до щастя, а їхня відсутність робить нещасними, то чому люди все ще прагнуть передусім досягнень? Вочевидь треба ближче придивитися до простої істини про те, що соціальні міжперсональні навички потребують особливої уваги.
Основні соціальні навички: що конкретно треба розвивати?
Перш, ніж перейти до методів сучасної соціалізації дітей, треба чітко визначити, про що йдеться і що конкретно мають розвивати батьки.
Отже, основні соціальні навички дитини, це:
- вміння подати себе – вміння привітатися, самопрезентація перед новими людьми, в новому колективі;
- здатність керувати своїми емоціями, голосом, зберігати спокій в різних ситуаціях;
- щирість;
- вміння вести бесіду;
- навички підтримання позитивного іміджу в колективі;
- вміння адекватно відповідати на думку про себе інших людей – приймати компліменти, реагувати на критику.
Розвинені соціальні (міжперсональні) навички – це харизма, привабливість для інших людей, чарівність. Люди не завжди можуть пояснити, що їх притягує до якоїсь людини. Харизма виглядає майже, як магія, але насправді є результатом розвитку соціальних навичок у дітей.
Дорослі теж можуть розвивати свої соціальні навички і досягати в цьому певного успіху, але найбільш ефективною є соціалізація дітей дошкільного віку.
Соціальні навички дошкільників
Щойно дитина усвідомлює себе окремим суб’єктом навколишнього світу, вона починає засвоювати соціальні ролі і набувати життєвих навичок. Основний спосіб, що вона його використовує – це наслідування.
Скільки б мама не вчила не підвищувати голос, якщо вона кричить в стресовій ситуації – малюк чинитиме так само. Скільки б тато не спонукав сина самому вирішувати свої проблеми (йди-но до хлопців, попроси в них сам) – син буде нерішучим, якщо його батько в певних ситуаціях пасує.
Поведінку близьких дорослих дитина зчитує підсвідомо і засвоює на все життя.
Соціалізація дітей через гру відбувається трохи пізніше – після 4 – 5 років, коли посилюються горизонтальні зв’язки між дітьми і приходить пора рольових ігор. В них діти відточують навички взаємодії з однолітками, і тут теж надзвичайно важлива реакція дорослих.
Задача батьків – дати гарний зворотній зв’язок. Не «завжди ставати на бік дитини», як нині модно, і без надмірної критики, адже так батьки стають викривленим дзеркалом. Батьки мають відображати для дитини дійсність, пояснювати їй, як і чому варто поводитися в тих чи інших ситуаціях так або інакше. Де вона права і що з цим робити, а де неправа і що з цього випливає – це і є основа соціалізації дітей старшого дошкільного віку.
Гендерна соціалізація дітей
Батьки, яких виховували в стилі «ти ж хлопчик – не плач, ти ж дівчинка – поступися» з власними дітьми вдаються до інших крайнощів: «Ти можеш усе, незважаючи на стать». Як завжди, істина десь посередині.
Гендерні межі – факт, заперечення якого не просто не допоможе адаптуватися до суспільства, а навпаки, зашкодить. Проте тактика «хлопчики (дівчатка) повинні» дійсно віджила своє. Ефективна соціалізація передбачає чітке усвідомлення реальної картини: якщо я – дівчинка чи хлопчик, то які я маю переваги і обмеження?
Соціалізація дітей у школі
Соціалізація дітей молодшого шкільного віку напряму пов’язана з першим в житті важливим завданням – вчитися. В шкільному колективі вона займе своє місце і отримає роль – стане популярною, розбишакою, середнячком чи взагалі аутсайдером. Ця роль на 99 % залежить від попереднього етапу соціалізації і на 1 % від інших обставин.
Задача батьків – допомогти дитині адаптуватися до нових умов і не створювати додаткового стресу навіть якщо щось пішло не за планом.
Ваша дитина – достатньо хороша для Вас навіть якщо її старт в навчанні чи шкільному житті не зовсім вдався. Лише з такої позиції можливо змінити будь-яку ситуацію на користь дитини.
Варіанти дій, коли соціалізація дітей шкільного віку не виглядає успішною:
- виключити психологічну, емоційну, когнітивну неготовність до школи (психолог, дефектолог);
- виключити психологічні проблеми і неврологічні порушення (психотерапевт, невролог, психіатр);
- спробувати вирішити проблеми, які впливають на впевненість в собі і ставлення з боку однокласників – подолати звичку колупатися в носі, поставити звуки, які дитина не вимовляє, купити стильну оправу для окулярів (батьки, логопед, дефектолог чи інші спеціалісти в залежності від ситуації);
- ненав’язливо розмовляти з дитиною, якщо не бажає говорити – не тиснути, а використовувати інші методи (гра, малювання, заповнення щоденника емоцій тощо);
- не залишати дитину на самоті з її проблемами – допомагати вирішувати кожну ситуацію, якою б вона не здавалася незначущою з позиції дорослої людини.
Успішність розвитку соціальних навичок у процесі навчання багато в чому залежить від рівня взаємодії між учителем (адміністрацією) та батьками. Якщо батьки не знімають з себе відповідальності, а вчителі щиро зацікавлені допомогти дитині пристосуватися до нових обставин – на користь дитині можна обернути будь-яку ситуацію.
Економічна соціалізація дітей
Це надважливий етап у вихованні, який стане (або ні) підґрунтям майбутньої фінансової грамотності. Економічно соціалізована дитина коли виросте не витратить всі гроші на розваги, щоб потім залізти в борги чи кредити. Вона не буде все життя накопичувати гроші, відмовляючи собі в будь-яких радощах.
Основи економічного розвитку малюків:
- кишенькові гроші дадуть батькам можливість відстежити ставлення дитини до грошей і відкоригувати його при початку становлення фінансової культури;
- залучення дитини до сімейного бюджету дасть розуміння джерела матеріальних благ і цінність грошей.
Не варто платити дитині за хатню роботу, адже турбота одне про одного – необхідна умова сімейних стосунків, а не спосіб заробітку, це саме стосується обов’язку дитини навчатися. Інша річ – допомога сусідці чи ще якась робота «на стороні», яку дитина може виконати самостійно чи за допомогою батьків і отримати за це гроші.
Соціалізація дітей з особливими потребами
Кожна дитина особлива і унікальна, але є такі, що потребують більшої турботи і піклування. Адаптація до суспільства таких хлопчиків та дівчат залежить від небайдужості навколишніх дорослих – батьків і педагогів. Саме вона великою мірою вплине на сприйняття і прийняття однолітків.
Стратегія і конкретні дії в кожному випадку залежатимуть від самої дитини – її потреб, діагнозу, особливостей характеру, мотивації тощо. Якщо є можливість навчати таку дитину в звичайній школі – це неодмінно сприятиме соціалізації. Проте надзвичайно важливо забезпечити умови, щоб навчання було комфортним для неї самої і для інших дітей.
Зокрема в Україні є успішний досвід соціалізації дітей-сиріт, що живуть в дитячих закладах але відвідують звичайну школу. Це скорочує розрив між дітьми , що залишилися без опіки батьків та спільнотою однолітків.
Конкретні дії по соціалізації дітей з особливими освітніми потребами залежать від причин, через які учень не може засвоїти шкільну програму. Втім незалежно від цих обставин, вона передбачає індивідуальну роботу з дитиною.
Адаптація до життя у суспільстві в дитинстві – запорука щасливого життя.
Leave a Reply