Нейропсихологія – наука про біологічне підґрунтя психіки.
Поведінку дітей можна розглядати з різних сторін, нейропсихологія пропонує поглянути на неї з боку біології. У дітей лімбічна система і кора головного мозку недостатньо розвинені, і це пояснює різницю між поведінкою малюків і дорослих людей.
Багатьом батькам не вистачає терпіння спокійно реагувати на емоційну гойдалку малюків. Нейропсихологія дає відповідь на запитання, чому діти поводяться так чи інакше, а головне, чому вони ще не здатні поводитися так, як хочеться дорослим. Часто цього досить, щоб прийняти малюка з усім спектром його непередбачуваних емоцій.
Розвиток мозку і поведінка дитини
Мозок розвивається поступово. У дітей найбільш активні ствол і середній мозок, у дорослих – лімбічна система і префронтальна кора. При таких різних вихідних даних поведінка і навіть сприйняття не можуть бути однаковими.
Ба більше, різні структури мозку розвиваються нерівномірно. За глибину і розмаїття емоцій відповідає лімбічна система, а за усвідомлення і самоконтроль – префронтальна кора. Вгадайте, яка з них розвивається у дітей першою, а яка за нею ледь встигає?
Правильно, розвиток лімбічної системи, а отже емоцій, випереджає дозрівання префронтальної кори, а отже, здатності контролювати власні емоції. Саме тому безглуздо запитувати малюка, чому він плаче, істерить чи злиться. Він не може і не повинен знати відповідей.
Більше того, ділянки головного мозку в період активного розвитку найбільш вразливі до зовнішнього впливу. Втома і неуважність батьків, необережність педагогів тиснуть на емоційний газ. При недорозвинених гальмах те, що з погляду дорослих є дрібничкою в очах дитини стає катастрофою.
Як допомогти дитині?
Емоційна педаль газу – даність, від якої дітям і батькам нікуди не подітися, залишається єдиний вихід – навчити користуватися педаллю гальма. Для цього є декілька необхідних умов.
Безпечний простір для вияву емоцій без сорому
Сучасним батькам непросто створити його для дитини, адже доводиться дуже багато встигати. Дитина відчуває самотність в обох випадках:
- коли в батьків немає на неї часу і вихованням переважно займаються інші (бабусі і дідусі, няні, садок);
- коли батьки, особливо мами, з головою занурюються в материнство.
Самотність провокує викид гормонів стресу, дитина стає неспокійною, а імунна система вразливою. Ось чому важливо притримуватися золотої середині і не забувати виявляти любов до дитини через розмови, дотики і обійми – проводити час разом якісно, навіть, якщо його мало.
Можливість робити спроби і помилятися
Підтримуйте спроби дитини щось робити самостійно. Акцентуйте увагу на зусиллях, а не результаті.
Похвала дуже важлива з позиції біології, адже провокує вироблення окситоцина і опіоїдів, які приносять полегшення у випадку невдачі.
Важливо чітко розуміти, хто в парі батьки-діти є дорослим:
- встановлення теплого контакту, близьких стосунків,
- зняття емоційної напруги,
- гнучкість
все перераховане – відповідальність батьків, а не дітей!
Строгість і межі необхідні
Межі надзвичайно важливі для емоційного розвитку і психологічного благополуччя дитини. Але дитині важливо чітко пояснити, що від неї вимагають і з якої причини.
Строгість має бути зрозуміла і поєднуватися любов’ю і підтримкою. В протилежному разі дитина відчуватиме стрес, а тривала присутність кортизолу та адреналіну в крові погіршує пам’ять і знижує здатність навчатися.
Будь-які зауваження треба робити від себе, висловлювати власну думку, а не ховатися за чийсь авторитет. І робити це треба лише сам-на-сам, без свідків. При розмові з дитиною дивіться на неї, щоб вона була впевнена, що для вас важливі її слова. Намагайтеся зрозуміти, вслухайтеся в деталі, чуйте кожне слово.
Покарання
Покарання – необхідна умова побудови чітких меж, без яких дитина почуватиметься розгубленою і безпорадною. Але робити це треба дуже обережно і дотримуватися важливих принципів.
4 правила ефективних покарань:
- Покарання має відповідати провині. Якщо дитина зламала іграшку, а її карають відсутністю обіймів чи перегляду мультиків, таке покарання не матиме для неї сенсу. Не можна карати за скоєне випадково!
- Між провиною і покаранням не повинно минути багато часу, якщо так сталося, краще взагалі не карати.
- Покарання має бути чітко окреслене в часі.
- Створіть ритуал завершення покарання – якась символічна дія має демонструвати збереження добрих стосунків.
Підкуп – завжди погана ідея
Підкуп – це психологічні милиці, що матимуть погані наслідки, коли малюк виросте. Коли дорослі переключають дитину від сліз і примх солодощами і подарунками, вони формують звичку отримувати заспокоєння ззовні.
В дорослому віці ця залежність ніде не подінеться, і замість проживання проблем колишні підкуплені діти втішатимуться їжею і алкоголем. Так формується залежність ще серйозніша.
Єдиний вихід – змалечку вчити дитину шукати вирішення емоційних проблем всередині себе, а не ззовні. Слухайте дитину, пояснюйте, шукайте компромісу, але не йдіть найпростішим шляхом підкупу.
Емоції – спосіб зблизитися
У «негативних» емоцій багато позитивних наслідків, один з них – зближення. Батьки можуть використовувати примхи і вередування, як можливість більше дізнатися потреби дитини.
Якщо батьки терпляче ставитимуться до неідеальної поведінки і дозволятимуть дитині будь-які емоції, а натомість самі висловлюватимуть почуття – це краще будь-яких пояснень навчить малюків, що всі емоції важливі, серед них немає поганих.
Монстрик вчить наводити лад в емоційній сфері
Книги про емоції Анни Льєнас – додатковий інструмент, який допомагає батькам формувати нову емоційну культуру щасливої людини. Вона помалу змінює традиційну культуру, при якій ззовні людина має бути комфортною для інших, незважаючи на власні емоції.
Книга «Монстрик та його кольори» вчить дітей вже з трирічного віку, що поганих емоцій не буває, але вони мають бути впорядковані. Привести емоції до ладу можна по-різному, один зі способів – розфарбовування. Тож Анна Льєнас створила ще й розмальовку, яка допомагає малюкам розкласти емоції по поличках. А ще вона дуже гарна.
Leave a Reply