Казкотерапія – це такий напрям практичної психології, який, використовуючи метафоричні ресурси казки, дозволяє людям розвивати самосвідомість і розбудовувати особливу взаємодію один з одним для їх подальшого активного життя.

Незважаючи на відносну новизну існуючого напрямку казкотерапії – близько 20 років – допомога людині словом є однією із найдревніших. Адже перші історії з’явились одночасно з появою мови. Через історії, казки передавались накопичені знання і досвід людства. Приклади почуттів, дій героїв, варіанти взаємодії між собою та із зовнішнім світом.

Казкотерапія становить собою також систему виховання, яка дозволяє тонко і не дидактично формувати уявлення про базові життєві цінності.

Мова образів і символів, притаманна казкотерапії, є природньою для підсвідомого людини. Використовуючи символи, образи і метафори, казкотерапія завжди говорить про щось глибинно цінне для людини. Завдяки методикам казкотерапії відбувається визнання людиною того, що вона витісняла і від чого відмовлялась. Тобто, розвивається її самосвідомість. Усе назване набуває ознак контрольованості, природнім чином інтегрується у реальний досвід людини. А отже, відбувається навчення саморегуляції. Приклади дій героїв та створення власних казок чи сюжетів допомагають розвинути соціальну чутливість та здатність до регулювання стосунків. Більше того, відбувається усвідомлення впливу автоматичних способів реагування та вироблення нових способів взаємодії із самим собою та зовнішнім світом.