Перші два роки життя діти цілком залежні від батьків, а батьки не належать самі собі. На третьому році життя батькам відкривається чарівна можливість повернути собі частину власного життя – дитячий садок. При цьому для батьків важливо, щоб дитині було добре в її першому колективі, щоб час там проходив з користю і задоволенням. Чи можуть батьки сприяти адаптації дитини до дитячого садка? Як допомогти малюкам звикнути?
Дитячий садок – обов’язкова умова соціалізації?
Батьки віддають дитину до садка з різних причин. Найбільш поширена – думка, що без садка дитина погано соціалізується, матиме проблеми в адаптації до школи та інших колективів. Та чи так це насправді?
Садок не є обов’язковою умовою соціалізації, адже дитина вливається у соціум не лише у формальному колективі. Родина (дід, баба, двоюрідні брати, сестри та інші родичі), діти друзів сім’ї, компанія в дворовій пісочниці, студії розвитку, спортивні секції і гуртки успішно і в повній мірі здатні виконувати задачі соціалізації дітей дошкільного віку.
Часто за установкою «дитина не може успішно соціалізуватися без дитячого садка» стоїть зовсім інша – я можу собі дозволити віддати дитину в дитячий садок лише в тому разі, якщо це конче необхідно для її розвитку.
Чи може бути виправдання батькам, які віддають дитину в садок, який їм на справді НЕ необхідний? Авжеж! Батьки мають повне право робити щось не лише для дитини, а й для себе. Віддати дитину в сад, щоб мати більше часу на роботу чи на себе.
В скільки років віддавати дитину в садок?
Психологи вважають, що діти психологічно готові розлучитися з мамою в 2 – 2, 5 роки. Якщо дитину не віддати в садок в цьому віці, то після трьох їй буде важче вперше адаптуватися до колективу і тоді вже краще зачекати до 4 років.
В 2 роки діти реагують на ровесників, що грають разом, хочуть до них приєднатися. В той же час вони психологічно вже можуть кілька годин провести без мами за умови цілком безпечного середовища.
Дитина плаче в садку – їй там погано?
Діти плачуть, коли ідуть в садок і батьки побоюються, чи дитині там не погано, відчувають провину, нервують, що збільшує знервованість дитини. Часом дитина дуже не хоче йти в садок, плаче, але вже в групі швидко заспокоюється і спокійно грається. З одного боку, батькам легше від усвідомлення, що дитина в садку спокійна, з іншого – півгодини доставки малюка в дитячий садок надто емоційно виснажують. Особливо, коли ситуація повторюється день у день.
Головна умова успішної адаптації дитини до дитячого садка
Адаптація до садка не може тривати кілька днів, тиждень чи навіть два тижні. Повноцінна адаптація до дитячого садка вимагає часу і має бути поступовою і розтягненою в часі. До наступного етапу відокремлення з дитиною треба переходити лише після того, як дитина цілком освоїться на попередньому.
Повноцінній адаптації перешкоджають батьки, яким хочеться якомога швидше розв’язати собі руки і мати більше часу для роботи та інших справ. Для вихователів стрімка адаптація є чимось на кшталт ознаки високого професіоналізму. Чим швидше дитина залишиться на сон і повний день, тим, нібито, краще вихователь впорався зі своєю задачею. На жаль, все навпаки.
Скільки часу потрібно для повноцінної адаптації дитини до дитячого садка? Не менше місяця. Перший тиждень буде цілком досить, якщо дитина приходитиме лише на прогулянку. Час перебування в приміщенні групи має бути обмежений. Коли дитина звикає до дітей, вихователів і сама погоджується залишитися довше, варто переходити до наступного етапу. Навіть дуже комунікабельних малюків не варто залишати на сон раніше, ніж через 2 – 3 тижні.
Садки, як правило, форсують процес адаптації, дуже часто діти залишаються на повний день вже за два тижні, а то й через тиждень. Спершу здається, що дитина звикла і все добре, але в більшості випадків через місяць-два відсутність повноцінної тривалої адаптації дається взнаки – дитина починає плакати, не хоче ходити в садок. Вихователям нічого не залишається, як заносити дитя в сльозах до групи. Це нібито вирішує проблему, але посилює емоційну напругу всередині дитини.
Чому діти плачуть в садку, якщо їм добре?
«Не люблю садок!», – може казати дитина лише тому, що їй складно розібратися в своїх емоціях і відокремити:
- сум через розлуку з мамою від садка;
- небажання рано вставати і кудись йти в ніч і холод від садка;
- емоційну перевтому і бажання відпочити від садка;
- дискомфорт через неспроможність вплинути на ситуацію (в садок ведуть незалежно від бажання) від садка;
- у дітей є багато інших приводів сумувати чи навіть злитися, які пов’язані для них з садком, навіть якщо там вони почуваються цілком безпечно.
Це одна з причин, чому важливо змалку розвивати емоційну сферу дітей. Для цього психологи створюють дитячі книги для розвитку емоцій у найменших. Вже з 2,5 років дитину можна знайомити з різними емоціями: називати, формувати асоціації з кожною.
В результаті дитина краще розумітиме себе і власний внутрішній світ, що дозволить їй поступово відокремлювати справжні причини емоцій від наслідків.
Книга, що познайомить з емоціями дітей від 2 років
Дитина плаче, бо їй погано в садку
Обстановка в садку справді може бути нездоровою – некомфортною чи навіть небезпечною для дитини.
Не сподівайтеся, що діти зможуть розповісти про травматичні події, що відбуваються з ними в садку. Для цього необхідні сформоване вміння будувати причинно-наслідкові зв’язки, які в 5 – 7 років лише починають формуватися, а остаточно завершуються лише до 25 років.
Звісно можна спробувати обережно розпитувати, але в основному доведеться покладатися на опосередковану інформацію. Запитуйте себе, чи ваша дитина щаслива, чи виглядає щасливою? Аналізуйте її реакції, емоційний стан, спілкуйтеся з вихователями і адміністрацією, адже їхні цінності і відношення до виховання і дітей більш інформативні, аніж їхні пояснення, чому дитина плаче в дитячому садку.
Якщо ви вважаєте, що дитині погано, знайдіть можливість організувати для неї комфортне і безпечне оточення, адже дитячі травми виливаються в серйозні дорослі проблеми. Те, що дитина через малий вік не пам’ятатиме коріння її проблем, не полегшить, а тільки обтяжить ситуацію.
Щасливе дитинство в дитячому садку
Цілком може бути, що ваш дитячий садочок є комфортним і безпечним простором, але щоденні збори виснажують і дитину, і вас. Так могло статися через надто швидкий період адаптації чи якісь елементи дискомфорту, які знижують емоційну готовність дитини зранку розлучатися з вами. В такій ситуації теж можливо допомогти дитині і собі.
Допоможіть фокусуватися на хорошому. Дітям властиво фокусуватися на дискомфортних моментах і узагальнювати. Наприклад, дитина не любить лягати вдень спати і через це не любить садок в цілому. Дізнайтеся, що вона в садку по-справжньому любить – друзів, якусь гру чи ритуал, горохове пюре чи машинку на майданчику і в розмовах про садок розмовляйте саме про ці позитивні моменти.
Після садка не поспішайте додому, сплануйте разом якісь події, які дитина любить – прогулянку в парку, гру на улюбленій гірці чи з друзями, похід на заняття з малювання, і в своїх розмовах «про майбутнє» згадуйте ці ваші вечірні активності. Це дасть дитині позитивну перспективу і допоможе відволіктися від менш приємних моментів.
Чесність – найкраща політика. Батькам часто складно приймати дитячі емоції, тож вони можуть казати дитині, що везуть її не в садок, а, наприклад, до бабусі, щоб якомога на довше відкласти сльози. Це не тільки підриває довіру дитини до батьків і зрештою до світу, а й не дозволяє їй пережити власні емоції, взяти їх під контроль і успішно сепаруватися від батьків.
Давайте максимально повну інформацію. Розповідайте дитині якомога більше з того, що її чекатиме в садку. Важливі навіть дрібниці: що сьогодні буде на сніданок і обід (особливо для дітей, що перебирають їжею), чим діти займатимуться вдень (заручіться підтримкою вихователів, дізнавайтеся про заплановані на день активності).
Розповідайте про емоції: «Зараз тобі сумно, бо ми маємо розлучитися на кілька годин, але коли ти роздінешся і зайдеш до діток, сум розвіється».
Грайте в садок, малюйте, ліпіть, читайте. В такій формі ви можете більше дізнатися про садок і допомогти дитині сформувати приємні емоції, пов’язані з садком. Одна з книжок, що допомагають це зробити «Монстрик іде до школи».
Книга, яка поможе дитині адаптуватися до дитячого садка
Перший клас в Іспанії дуже подібний до українських дитячих садків – діти там малюють, грають і сплять вдень. Тож сміливо замінюйте слово «школа» на «садок» і використовуйте книжку як чудовий інструмент адаптації для садка. Перевірено – наступного ранку після цієї книжки діти по дорозі в садок не плачуть.
Садок на пів дня. Цей спосіб підійде не всім батькам і не кожній дитині потрібен, але деяким дітям надто складно розлучатися з мамою. В разі, коли це триває місяцями і проблема не в конкретному садку, а в особливостях характеру і темпераменту дитини, варто розглянути можливість водити дитину в садочок на пів дня.
Період адаптації дитини до дитячого садочка може бути непростим в житті сім’ї, та безвихідних ситуацій не буває. Рано чи пізно дітям доведеться звикати бути окремо від батьків, а батькам –відпускати. З бажанням і любов’ю дорослі можуть вирішити будь-яку ситуацію на користь свого малюка.
Leave a Reply