Дитячий садок – випробування не з простих ні для самих дітей, ні для їхніх батьків. І буває часто так, що скільки би ви не готували себе і малюка морально до походів у цей заклад, все складається не так, як би хотілося.

Загалом терміни адаптації дітей до навчального закладу становлять:

  • у ясла-садочку – від 7 до 10 днів
  • у дитячому садочку у віці 3 роки – від 2 до 3 тижнів
  • у молодшому шкільному віці – в районі 1 місяця

Однозначної відповіді на питання коли ж краще віддавати малюка до дитячого садочку немає. Психологи сходяться на думці, що найменш травматичний вік для того, аби піти до дитсадку – 2,5-3 роки. Саме у ці роки дитина змінює своє ставлення до батьків та мами – зокрема і стає готовою потроху відпускати її. Звісно, за умови, що в дитини позитивні стосунки з матір’ю.

Давайте поговоримо про те, як разом із дитиною пережити перший день у дитячому садочку і як себе до цього підготувати.

  1. Потурбуйтеся про те, аби дитина побувала у дитсадку до безпосередньо навчання. Підіть разом до дитячого садка – більшість вихователів дуже схвально ставиться до цього. Робити це краще за кілька тижнів до офіційного старту навчально-виховного процесу. Пройдіться коридорами садочку, погуляйте на дитячому майданчику, дозвольте дитині погратися з іншими дітьми. Кількість зусиль, докладених до того, аби дитина освоїлася в незнайомому місці – прямопропорційна тому, наскільки впевнено вона почуватиметься там без присутності батьків.
  2. Дайте дитині більше спілкуватися з іншими дітьми. Розширюйте її коло спілкування – запрошуйте сусідських дітей, формуйте невеликі групки для спільних прогулянок.
  3. Детально розкажіть малюкові, що саме його чекає у дитячому садку. Проговоріть усі подробиці його «робочого» дня: хто вестиме його до садочку, що він робитиме, прийшовши туди, чи зможе він взяти свою улюблену іграшку і т.д. Надайте своєму голосу певної піднесеності, однак не перестарайтеся. Одразу проговоріть основні страхи, скажімо: «Буває так, що дітки у садочку сумують за мамою і татом. Мама і тато теж за ними сумують, але у садочку ти будеш дуже зайнятий, а це допоможе розвіяти увесь сум».
  4. Заздалегідь почніть готувати дитину до нового режиму, схожого на режим дитячого садочку. За кілька місяців до походу до закладу зміщуйте години підйому і вкладання в бік таких, які будуть у її дитсадочкові будні.
  5. У день Х дозвольте дитині самостійно приймати рішення. Хай обирає, що їй хочеться одягнути і що взяти. Як би вам не хотілося нарядити дитину у найкрасивіше, залиште право вибору за нею. Пам’ятайте: малюк має бути задоволений собою цього дня.
  6. Не спішіть іти додому, як тільки-но ви привели дитину до дитсадку. Допоможіть їй освоїтися – розкладіть разом речі і побудьте деякий час поряд. Скажіть, що залишатиметеся до тих пір, поки малюк не відчуватиме себе більш-менш комфортно і не буде готовий погратися з іншими дітьми.
  7. Обов’язково прощайтеся з дитиною – яким би сильним не було бажання тихенько вислизнути із приміщення. Якщо дитина усвідомить, що ви пішли потайки, то відчуватиме себе зрадженою. Тому коли момент прощання настав, твердо скажіть, що зараз ви йдете, але вже незабаром ви побачитеся з дитиною знову. Можете зазначити часові рамки – коли саме ви побачитеся. Пам’ятайте: прощання має бути теплим і коротким. Позитивно впливатиме на дитину і своєрідний, тільки ваш із нею ритуал прощання. Можете цілувати її у кожну щічку, давати п’ять і т.д.
deti v sadu

Загалом же, дитині, яка починає правильно розуміти свої емоції та контролювати їх, набагато простіше буде адаптуватися до нового етапу в її житті. Аби досягти такого результату, рекомендуємо батькам пропрацьовувати з дитиною навички її емоційного інтелекту.

У нагоді стане відповідна література. Як приклад – книга іспанської дитячої письменниці Анни Льєнас «Монстрик і його кольори».

Видання – у легкій та ігровій формі – розповість дитині про п’ять основних емоцій, які відчуває людина та що найголовніше – допоможе з ними розібратися.

Більшу частину книги Анни Льєнас займають яскраві ілюстрації із життя головного героя – Монстрика. Ось йому сумно, а ось – весело. А якого кольору це «сумно»? А «весело»? Книга дає можливість паралельно вивчати і кольори, й емоції.

Наприклад, емоція «радість» має жовтий колір, адже все «мерехтить, як зорі, сяє, як сонце».

А буває так, що ми не розуміємо, що саме ми відчуваємо. Що робити в такому разі? Монстрик радить: «Почуття треба розділити і розкласти по баночках».

У комплекті до «Монстрика і його кольорів» можна придбати й однойменну розмальовку. У ній дітям самостійно пропонують обирати кольори настрою головного героя і тим самим наводити лад у власних відчуттях.

І книга, і розмальовка стали своєрідним дебютом Анни Льєнас – для них вона вперше виступила у ролі і авторки, і ілюстраторки.

Замовити книги ви можете безпосередньо на сайті видавництва «Каламар».

У цілому ж, батькам варто розуміти, що похід до дитячого садку – це свого роду стрес для дитини. І у ваших силах зробити так, щоб він не перетворився у потрясіння. Нехай це дитину радісно хвилює, а не завдає страждань.