З часом кожні батьки стикаються із тим, що діти починають казати їм “ні”. У деяких це починається одразу після того, як дитина почала ходити, у інших – значно пізніше. І це нормально, адже людина розвивається та пізнає свої емоції. Цілком логічний факт появи у неї власних бажань та капризів.

Іноді малюк може перегинати палицю під час висловлювання власних думок. Під таку поведінку треба адаптуватись та знаходити розумне рішення. Адже розвивається не тільки дитина, а й її батьки. У цій статті ми детально розберемо, як правильно боротись з дитячими капризами.

Навігація по статті:

Коли та як дитина починає розуміти емоції?

pochemu deti govoryat net 2 1024x678

З народження ми вчимося вести повноцінне емоційне життя, яке потребує декотрих вмінь. А саме:

  • висловлювати;
  • розпізнавати;
  • розуміти;
  • регулювати відчуття.

Приблизно з 1,5 до 3 років ми починаємо усвідомлювати власні бажання, але не можемо контролювати їх силу та чітко доносити їх до оточуючих. Тому у дітей починаються приступи гніву. Кожна дитина висловлює їх по-своєму, проте, частим прикладом є падіння на підлогу та небажання слухати дорослого.

Із 3 років така буря відчуттів зазвичай вщухає та переходить у більш усвідомлену фазу. Саме з цього часу людина починає вчитись повністю розуміти та контролювати власні відчуття. Тепер дитячі істерики будуть мати розумне обґрунтування. Треба лише його зрозуміти.

Поступово буде з’являтись так звана “сила волі”. Це означає, що контроль почуттів підніметься на значно вищий рівень, а дитина почне вчитися сама себе заспокоювати.

Коли дітям виповнюється 4-6 років, їхня емоційна сфера починає характеризуватися таким:

  • фон сприйняття стає більш спокійним;
  • відчуття рухаються за ланцюжком «бажання-уявлення-дія-емоція»;
  • розвиток емоційного передбачення (спроби передбачити майбутній результат тої чи іншої дії);
  • здатність оцінити свою поведінку.

Спектр емоцій, які відчувають діти у цей час – достатньо широкий. Набуваючи нових умінь, вони автоматично вчаться по-новому відчувати. До звичних радощів або ж страху додаються ревнощі, жаль, ніжність, смуток, сором’язливість, здивування, задоволення тощо. Виражаються вони за допомогою різноманітних жестів та міміки.

Однак управляти собою діти ще в повній мірі не вміють. Вони лише починають це освоювати. 

Тому так важливо допомагати дітям у цьому, розповідати та пояснювати. Розказуйте їм, що людина може відчувати будь-що. Цього не варто боятися. Почуття не можуть бути правильними або ж ні. Вони просто виникають.

Що робити батькам?

pochemu deti govoryat net 4 1024x512

По ряду об’єктивних причин мами і тата часто задають питання «Як реагувати на дитячі капризи?». Спробуємо детально розібратися. 

Вік, коли діти найчастіше здатні до істерик – від року до трьох. Так би мовити, асортимент емоцій ще не надто великий, тому вибору окрім істерик у них немає. Акцентуємо: по мірі того, як розвиваються мовні навички та удосконалюються емоційні, істерики припиняються. Але що ж робити, коли у дитини істерика?

Найперше, докладіть максимум зусиль, аби її не трапилося. Для цього приділяйте чаду достатньо уваги, давайте йому можливість обирати (запитайте, який сік він хоче випити), відволікайте його, враховуйте його можливості. Наприклад, якщо ви знаєте, що малюк стомлений, то брати його на прогулянку – не найкраща ідея. 

Книга «Це ж не джунглі!» каталонської письменниці та психологині Сусанни Ісерн чудово демонструє, до чого призводить дитяче «ні». Маленька Пола просто вирішила не слухатися. Що з цього вийшло – розкаже видання. Вона допоможе дитині побачити себе зі сторони, а батькам – розібрати усі ситуації, наведені у книзі. 

Полі здається, що це класно – усе заперечувати, однак сюжет цікаво закрутиться, змусивши дівчинку задуматися.

Чудово ілюстровану книгу можна придбати на сайті видавництва «Каламар», обравши зручний спосіб оплати та доставки.

Як заспокоїти капризи дитини?

pochemu deti govoryat net 3 1024x538
  1. Зберігайте спокій. Ваші гнів чи фрустрація ситуації точно не допоможуть. Бо ж як ви навчите сина або доньку заспокоюватися, якщо самі ледве з цим справляєтеся?
  2. Не використовуйте фізичні покарання. Це не є нормою в будь-якому випадку.
  3. Звертайте увагу на атмосферу, в якій дитина знаходиться. Іноді потрібно її просто відволікти, а іноді – створити максимальний затишок і комфорт. Коли капризи починаються після того, як дитині відмовили, спробуйте зацікавити її чимось іншим.
  4. Коли істерика почалася в громадському місці, намагайтесь забрати малюка у тихе спокійне місце. 
  5. Замість того, щоб зачинити більш дорослу дитину в кімнаті на невизначений час (для того, аби вона обдумала свою поведінку), можете поставити їй умову: «Ти вийдеш із кімнати тоді, коли опануєш себе».
  6. Після того, як істерика вщухне обов’язково обніміть дитину, скажіть, що любите її.

Коли необхідно звернутись до лікаря?

  • У разі, якщо ви легко втрачаєте самоконтроль;
  • Істерики трапляються дуже часто;
  • Дитина заподіює собі шкоду; погано йде на контакт.

У цілому ж, в дитячих істериках немає нічого страшного. Діти дорослішають, вчаться самоконтролю, спілкуванню і тому, як долати роздратування. Пам’ятайте про цей фактор і тримайте себе в руках.