Це друга книга про відчайдухів, що увійшла в так звану «Майстерню емоцій» – серію для роботи над глибокими дитячими переживаннями. Дітлахи полюбили, а батьки оцінили першу частину, «Як відчайдухи стрибали з висоти» тож інтерес до продовження з’явився задовго до того, як свіженькі книжечки приїхали з типографії.

Чим займається «Майстерня емоцій»?

Емоції – це наша реакція на будь-які події. В дітей вона здебільшого надмірна, і це їх самих дуже бентежить. Батькам теж потрібна допомога, адже реакції дітей часто-густо спантеличують, змушують почуватися безпорадними.

«Майстерня емоцій» – це 8 книжок, кожна з яких піднімає одну з гострих тем. Всі книги мають спільні риси:

  • надзвичайно захоплива історія, яку дітям цікаво слухати, а батькам читати;
  • промовисті ілюстрації на кожному розвороті допомагають утримувати увагу найменших читачів;
  • методичка для батьків, яка стисло розкриває основну тему книги, наводить практичні поради і стратегії.

Кожна книга з різних боків пропрацьовує якийсь пласт дитячих емоцій: страхи, невпевненість в собі, навички спілкування з ровесниками тощо. Секрет успіху серії в тому, що її створила авторитетна експертка з емоційного інтелекту, Ельса Пунсет. Ця авторка і публічна діячка широко відома в іспаномовних країнах, але з кожним роком її книги для дітей і дорослих стають все відомішими решті світу.

 

Про першу книгу можна почитати за посиланням:

Про що книга «Відчайдухи у пошуках скарбу»?

Невпевненість у собі може стати порочним колом – щоб відчути впевненість, необхідне підґрунтя для формування якого необхідна впевненість. Більшість дітей сумніваються в собі: у зовнішності (задовгий ніс, низький зріст, окуляри) чи в поведінці (надто тихий голос, неспроможність дати відсіч). Скільки б батьки не переконували, що все з дитиною гаразд, скільки б не запевняли, що люблять їх будь-якими – діти шукають доказів.

Ельса Пунсет написала книгу, що здатна переломити ситуацію. Як вона це робить? У «Відчайдухах у пошуках скарбу» немає оціночних суджень, книга не намагається переконати дитину в тому, що її сумніви безпідставні.

Внутрішні зміни забезпечує особлива побудова сюжету навколо таємничої коробки, що її отримують діти, аби успішно виконати місію. Що ж знаходиться у тій коробці, здатне забезпечити успіх в будь-якій ситуації?

Коли головні герої нарешті відкриють скарб, маленькі читачі здивуються і зроблять відкриття, яке дорослі люди назвали б катарсисом. Діти таких складних слів ще не знають і навряд замисляться, що відбулося, але здивування від сюжетного повороту залишиться з ними і прийде на згадку під час наступної атаки сумнівів у собі. Особливо, якщо батьки зроблять разом з дитиною таку коробку, яка нагадуватиме дитині основну думку книги.

Роль батьків

Чого дітям найбільше не вистачає, щоб опанувати власні емоції, зокрема непевність? Життєвого досвіду дорослих. Найбільш ефективним є читання книг для розвитку емоційного інтелекту разом з батьками.

У подальшому обговоренні дорослі можуть ставити запитання, що підкреслять основну думку книги. Батькам це дасть можливість краще зрозуміти хід думок дитини і причину його чи її сумнівів

На останніх 6-ти сторінках Ельса Пунсет звертається до дорослих. Вона дає короткі відомості про самооцінку та її роль в житті дитини, дає поради, як батьки можуть надати дитині впевненості в собі і наводить цілий арсенал корисних стратегій.

Щоб цікава історія здійснила в дитині важливу психологічну роботу, потрібна участь досвідченого дорослого.

Вікові рекомендації

Книга рекомендована дітям 5 – 8 років, адже саме в цьому віці у малюків все краще виходить свідомо звертати увагу на свої думки, емоції, поведінку. Здатність до причинно-наслідкових зв’язків дозволяє обговорювати прочитане, зробити висновки і застосовувати їх на практиці.

Проте сама історія досить проста і буде зрозумілою дітям від 3-х років, зокрема завдяки малюнкам Росіо Бонілли.

Для старших читачів (7 – 8 років) в самому кінці розділу для батьків є невеличка замітка про тих самих дослідників, яких по сюжету книги рятують головні герої. Виявляється, у них є реальні прототипи, а згадана подорож відбулася насправді.

Деякі факти, зокрема історія про банджо, заслуговують окремого обговорення і готують до наступної книжки – «Відчайдухи і пригода на маяку», в якій мова піде про стосунки, взаємодію між людьми і навички спілкування.

Найцінніший скарб

Автори, що працюють з дитячими емоціями часто використовують аналогію зі скарбами. Раніше видавництво «Каламар» випустило «Велику книжку суперскарбів» для розвитку емоційного інтелекту.

Її написала інша відома іспанська письменниця, Сусанна Ісерн, а ілюструвала та сама Росіо Бонілла, що вдихнула життя у книги про відчайдух. Ісерн розкрила тему скарбів дещо з іншого ракурсу – як ресурс, який можна задіяти, щоб почуватися щасливим.

 

Друга книжка серії про відчайдухів складе прекрасний дует з книгою про суперскарби і обидві вони працюватимуть на формування істинної впевненості у собі, яка з’являється від здатності спиратися на себе.

Впевненість у собі – НЕ завищена самооцінка

Батьки настільки хочуть додати малечі моральних, психологічних сил, здатності опиратися обставинам і осуду, що готові «вдягнути корону» дитині. Вони переконують малюків, що ті найкращі і завжди праві. Так формується так звана завищена самооцінка.

В неї чимало недоліків, зокрема низький рівень співчуття до інших людей, схильність переоцінювати себе через неспроможність адекватно оцінити свої сили і, відповідно, нерозуміння своїх сильних і слабких сторін.

Та головна проблема в тому, що завищена самооцінка дуже залежна. Їй необхідні постійні підкріплення – спершу батьки запевняють дитину, що вона найкраща, а згодом діти змушені все життя шукати в інших людях таких самих приймаючих «батьків» – у друзях, партнерах, керівниках тощо.

Авторка книги «Відчайдухи у пошуках скарбу» зробила важливий акцент на тому, що спиратися можна тільки на себе. Лише це джерело формує стійку, непохитну адекватну самооцінку, незалежну від обставин і думки інших людей.

 

Книжки, що привчають до правильних цінностей – це внесок в глибоке розуміння власних переживань і міжособистісних процесів, що виростить дітей щасливими дорослими.