Відсутність чітких особистих меж робить дитину вразливою до насильства. Здорові кордони, навпаки, допоможуть дитині в різних ситуаціях тримати комфортну дистанцію з іншими людьми. Особисті межі формують характер людини, її повагу до авторитету або страх перед ним, готовність (чи неготовність) сказати «ні».
Нескладні правила, лайфхаки і поради ДОПОМОЖУТЬ батькам ДОПОМАГАТИ дитині сформувати особисті межі.
З чого складаються кордони особистості?
Кордони між людьми не охороняють прикордонники, на них немає шлагбаумів і роздільних позначок, та все ж вони очевидні для людей навколо. Ми підсвідомо відчуваємо, що з одними людьми можемо собі дозволити певні види поведінки, а з іншими – ні.
Особистісні межі складаються з:
- самооцінки;
- переконань;
- внутрішніх правил.
Все це дитина засвоює в процесі отримання життєвого досвіду та під час входження в суспільство.
Розвиток особистих кордонів
Діти народжуються без відчуття власного «Я», на початку життя вони є єдиним цілим з батьками чи людьми, що їх замінюють. З двох-трьох років дитина вже усвідомлює себе, як окремого суб’єкта, але її межі між світом і людьми навколо ще дуже розпливчасті. Підґрунтя кордонів особистості закладають батьки, і якщо їм це не вдасться, кордони на все життя залишаться розмитими.
Головною умовою формування здорових кордонів є базова повага до дитини з боку батьків або інших дорослих, які їх замінюють. У будь-якій кризовій ситуації (істерика, скандал) дорослі приймають рішення, чи «проламувати» межі дитини чи підтримувати їхнє формування.
Спроможність батьків надавати дитині повагу залежить від їхнього внутрішнього ресурсу та стану власних особистісних меж. Чим кращі кордони мають батьки, тим міцнішими вони будуть у дітей. Це так, бо діти підсвідомо зчитують реакцію батьків на інших людей, їхні емоції під час різних взаємодій, впевненість чи невпевненість батьків.
Повага (чи неповага) до дитини виявляється в різних ситуаціях. Коли батьки використовують займенник «ми», розповідаючи про п’ятирічну дитину (ми займаємося танцями, ми поїли, в нас болить ніжка), це демонструє неготовність сприймати дитину, як окремого суб’єкта.
Інші ознаки недостатньої поваги до дитини:
- Недотримання меж тіла – дорослі торкаються дитини без її дозволу, можуть тягнути кудись силою, примусово переміщувати на інше місце, штовхати, вдарити.
- Порушення меж особистого простору – входити в кімнату без стука.
- Порушення приватності – читати щоденник, роздивлятися без дозволу особисті речі, змінювати їхній порядок в кімнаті без дозволу дитини.
- Порушення психологічних меж – надавати дитині негативних оцінок, говорити будь-які слова з метою образити, зневажати (безсовісна/ний, йди з очей, нічого путнього з тебе не буде, з таким характером тебе ніхто не любитиме тощо).
Особисті межі і сексуальна безпека дітей
Психологічний бар’єр, який оточує кожну людину, невидимий, але дуже добре відчутний. До одних людей не так просто підійти, навіть якщо людина товариська, привітна і усім хочеться з нею товаришувати. Декого постійно ображають – продавці, кондуктори, знайомі люди і незнайомі зустрічні. Є ті, кому постійно наступають на ноги в громадському транспорті тощо.
Здорові особисті межі ще називають самоповагою, вони можуть проявлятися, як особистий шарм. До людей з гарними особистісними межами тягнуться інші люди. При цьому таких людей значно складніше використати, зокрема як сексуальний об’єкт. Чому?
Жертвами сексуальних злочинів частіше стають люди з дірами в особистісних межах, які не мають чітких правил допустимого з боку інших по відношенню до себе. Основні такі правила:
- Правило трусиків – ніхто не має права без дозволу торкатися зон тіла, що знаходяться в межах спідньої білизни.
- Правило твердої згоди – жодна людина не може чинити ніяких дій з тілом іншої людини, допоки не отримає її безперечну тверду згоду.
- Правило «Тільки не мовчи» – якщо людині дискомфортні будь-які дії щодо неї, які сприймаються, як порушення меж – вона повинна сказати про це іншим людям, аби припинити такі дії або покарати порушника.
- Правило «Ти ніколи не винна/винен» – людина, чиї межі в будь-який спосіб порушили, ніколи в цьому не винна. Жодним чином. Винний завжди порушник меж.
- «Моє тіло – моя власність», тільки власник тіла може вирішити, що можна з ним робити, а що неприпустимо.
- Інші правила, наприклад, «Я не зустрічаюся з людьми, які мені брешуть», «Якщо людина схильна порушувати межі інших людей, вона це зробить знов» тощо.
Вже з двох-трьох років варто починати формувати особистісні межі дитини, підсилювати це власним прикладом і розумінням соціальних правил і норм. З кожним роком дитина має отримувати все більше інформації щодо особистих меж, щоб сформувати чітке розуміння, що це таке і для чого потрібно.
Чи можна «поремонтувати» особисті кордони?
Досить небагато людей мають абсолютно здорові чіткі особисті межі. Переважна більшість має непогані або навіть гарні кордони в певних сферах свого життя, а в інших світяться діри. Гарна новина в тому, що психологічні межі можна формувати, розвивати, підсилювати і ремонтувати протягом усього життя.
Один зі способів – серія книжок «Поговоримо про любов» видавництва «Каламар». Вона складається з чотирьох книг, розрахованих на дітей різного віку.
Для найменших дітей від 3 до 5 років – барвиста книжечка з віконцями з картонними сторінками і невеликою кількістю тексту. Книга дасть дітям перше розуміння особистих меж, навчить самостійності, дасть перші уявлення про фізіологію тіла і дасть на дитячому рівні відповідь на запитання «звідки беруться діти?»
Книга з віконцями для формування меж у найменших дітей
Для молодших школярів 6 – 8 років гарно ілюстрована книга, яка поглибить уявлення про особисті межі, як їх укріплювати і що їх ослаблює.
Книга для формування меж у молодших школярів
«Майже підлітки» 9 – 11 років ще більше дізнаються про особистісні межі, отримають відверті, але напрочуд делікатні відповіді на запитання, які їм складно обговорювати з батьками.
Формування меж у віці 9 - 11 років
Четверта книга серії «Поговоримо про любов» для підлітків від 12 років. Книга максимально відверто розповідає про стосунки між людьми і межі в них.
Особливості меж у підлітковому віці
Серія книг для розвитку соціальних навичок «Поговоримо про любов» – це делікатний супровід дитини від малечого до підліткового віку в світ стосунків. Це формування здорових особистих меж в цікавій формі.
Leave a Reply